
Бро, давай как настоящие раперы, я сейчас расколбасимся и расскажем тебе, как я купил кодеин, а потом пошел на сложный экзамен в универ! Готовься, братан, это будет крутая история!
Однажды, когда я со своими хохотунчиками был в абстинентном синдроме, решил я себя порадовать, заказал я пару закладок кодеина. Знал, что этот штрих в марце мне точно поможет взорваться на экзамене. Лохи со стороны даже никак не шарили, что я такой большой заядлый наркоман, а я, братишка, воспользовался этим моментом и продолжал свою красивую игру.
Ну и вот наступил день экзамена. Я был нереально нервный, но надо же было себя сдержать и не шеймить. Вроде бы помнил все, что учил, но в голове был такой неприятный бардак. И тут, чтобы успокоить нервы и взбодриться, я взял свою закладку кодеина. Ууу, это был адреналин, который меня пронзил и сделал все на свои места!
Я вошел в аудиторию, и чувствовал себя, как настоящий герой. Однако, когда начался экзамен, я понял, что весь фокус ушел, я стал запинываться и путаться в словах. В голове было сплошное "буянье". Но я все-таки не сдался, не отступил и продолжал драться за свою мечту.
Прошло несколько минут, и я начал ощущать эффект кодеина. Чувство эйфории пришло как нельзя кстати! Я стал снова уверенным и начал отвечать на вопросы преподавателя со всей самоуверенностью. Все вокруг меня казалось таким ярким, словно в мире не было никого, кроме меня!
Мои руки не дрожали, голос был уверенным, и все смотрели на меня, будто я был настоящей звездой. Я буквально летел на волне эйфории и чувства победы. Чувствовал себя как на сцене перед огромной толпой фанатов, получая их крики и аплодисменты.
Конечно, понимал я, что это был только эффект наркотика, и что после всего этого я останусь один на один с абстинентным синдромом. Но на тот момент главное было победить, доказать всем, что я не просто такой, а настоящий рапер и человек большого формата!
Экзамен закончился. Я вышел из аудитории с огромной улыбкой на лице. Где-то в глубине души понимал, что слишком рисковал, брал наркотики во время экзамена, но с другой стороны - я же победил! Я знал, что могу пройти через все трудности и достичь своих целей, использовав закладки и свой наркоманский опыт.
Но каждое победное шествие имеет свою обратную сторону. Когда у меня стало проходить действие кодеина, я сразу ощутил усталость и полную слабость. Мое тело требовало еще и еще наркотиков, чтобы продлить это состояние. Но я решил не поддаваться и забыть про всю эту историю наркотиков. Они не способны дать настоящее счастье и уверенность.
Бро, слушай, я тут на автопилоте улетаю в прошлое, вспоминаю свои крутые времена, когда я рубил танцполы клубов в нашем городе. Они называли меня наркоманом-рэпером, потому что я был полностью поглощен этой жизнью, наркотиками и музыкой. Ощущение, когда ты закладываешь и взрываешь себя на танцполе, нереально мощное.
Стартовый заряд моего вечера всегда был особенным – закладки. Это был наш old school фиш, бро. Мы с друзьями всегда доверяли только проверенным дилерам, чтобы не попасть на какую-нибудь подделку. Эти закладки давали нам силы для всей ночи, отключая все мысли о реальности. Они превращали нашу жизнь в настоящую атмосферу праздника, когда всё вокруг тебя становится ярким и нереальным.
Я помню, как разрабатывал свои тексты, кокаин под носом. Кокос делал меня свободным, словно я парил в облаках. Это было как путешествие в иную реальность, где я был царем, а микрофон – моим мечом. В те времена я даже не пытался понять, что да как, всё шло на инстинктах, на чистом запале.
Мамонты вокруг меня смотрели по бокам и не понимали, как такой «наркоман» может захватить клуб своей энергией и словами. Им было не понять, что я просто жил искусством и музыкой, а наркотики были моими вдохновителями. Их мнения никогда меня не волновали, я продолжал свое путешествие, заряжаясь новыми идеями и звуками.
Моя драпа давала мне глубину, объединяла меня с толпой наших фанатов. Мы были как одно огромное тело, двигающееся в такт музыке. Каждый трек, каждый словесный баттл – это была новая порция эйфории. В каждой песне были мысли о любви, потерях, борьбе, но самое важное – это была свобода самовыражения.
Мой мир был пронизан запахом зелени, когда я драпал с друзьями на дрынчилище. Мы курили драп и обсуждали нашу новую хитовую композицию, которая обязательно задержится в головах слушателей. Только под влиянием наркотиков мы могли полностью почувствовать и раскрыть свое творчество. |
Завалиться после клуба и рубить какой-то магический сон было моей ежедневной наградой за полный разряд эмоций на танцполе. А утром снова автопилот – нарядиться и дать новое шоу своим поклонникам на концерте. Раз за разом я заряжался новой энергией и вновь взрывал клубы своими ритмами и стихами.
Наркотики – это моя сила, моя стихия, бро. Они позволяют мне донести свои мысли и эмоции до масс, чтобы они ощутили всю глубину моей музыки. Без них я просто не могу быть таким, каким я есть. Но это наш маленький секрет, только для настоящих ценителей.
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!